29 жовтня 2026
Якщо не найкращий. Самовпевнено? Так, звісно! Але не безпідставно! Бо я не просто видаю журнал. Я змінюю правила гри! Колеги не дадуть збрехати: дещо з мого вони вже встигли «позичити». А це, погодьтеся, найкраща рекомендація!
І що робить «FoxyLit» особливим? Я міг би довго розповідати про свою любов до українського слова, але сьогодні хочу поговорити про конкретні речі.
Регулярність.
«FoxyLit — україномовний літературний журнал» став першим літературним журналом України, який перейшов на щомісячний випуск номерів.
Хтось скаже, що це не про літературу. Так, мені й таке закидали! А знаєте, що я відповім? Це і є література!
Видавати журнал раз на квартал чи раз на пів року можна. Але українських авторів багато, і кожен із них має право бути почутим. Я прагну дати їм таку можливість.
Доступність.
Я пропоную лояльні умови публікації, не вимагаю обов'язкових авторських внесків і надаю авторам широкі можливості для розміщення їхніх творів.
Назвіть хоча б ще один журнал в Україні, який дає автору можливість опублікувати твір обсягом до одного авторського аркуша! Зазвичай ідеться про дві, три, чотири сторінки. Для поезії це ще може бути прийнятним обсягом, але для прози — ніщо! Як опублікувати повноцінне оповідання, якщо тобі відводять лише кілька сторінок?
У «FoxyLit» автори мають значно більше простору для творчості.
Визнання авторства.
Я першим в Україні запровадив видачу свідоцтв про публікацію — документальне підтвердження того, що твір побачив світ на сторінках журналу. Для автора це ще один спосіб зафіксувати факт публікації свого твору.
Функціонал для автора.
Сайт журналу — це повноцінна функціональна платформа для авторів, яка дає змогу не лише читати журнал, а й стежити за процесами його підготовки та видання. Тут можна переглядати наповнення майбутніх номерів, відстежувати чергу на публікацію, дізнаватися про заплановані випуски та ознайомлюватися з іншою важливою інформацією, пов’язаною з роботою видання.
Я прагну зробити співпрацю з журналом максимально прозорою та зрозумілою. Автор може краще орієнтуватися в редакційних процесах, планувати свої публікації та розуміти, на якому етапі перебуває життя журналу. Сайт постійно розвивається, а його функціонал розширюється відповідно до потреб авторів і редакційної роботи.
Вільний доступ.
Наші номери доступні не лише в паперовому, а й в електронному вигляді. Причому електронні випуски абсолютно безкоштовні! Кожен охочий може прочитати журнал, не витративши жодної гривні.
Література має бути доступною, а не ховатися за платним доступом. Якщо читач забажає — він підтримує вас, а вимагати щось не треба, повірте.
Власний всесвіт.
«FoxyLit» одне з перших літературних видань, яке почало розвивати власних маскотів — персонажів, що живуть не лише на сторінках журналу, а й у власних історіях та коміксах.
Це алегоричний світ, який у певному сенсі є сатирою на нашу реальність і показує боротьбу української нації за право бути собою.
Він розвивається, обростає новими історіями та стає ширшим із кожним випуском. І це лише початок!
Допомога.
Наші маскоти не лише персонажі вигаданих історій. Вони уособлюють реальних героїв та їхні потреби!
У часи великої війни я не можу стояти осторонь потреб захисників, захисниць та їхніх родин. Тому моє видання підтримує широкий спектр благодійних проєктів і розвиваю власні ініціативи.
Адже я вірю, що література може не лише надихати, а й допомагати.
Якість.
Друковані примірники «FoxyLit» — це повноцінні видання з високими вимогами до якості, які приємно тримати в руках і хочеться зберігати.
Бо книга — а журнал, по суті, теж книга — має бути хорошою не лише за змістом.
Залишимо газетний папір газетам, добре?
І все це під час повномасштабної війни, у Запоріжжі, прифронтовому місті, де лунають вибухи та, на превеликий жаль, гинуть люди.
Я працюю. Журнал виходить. Нові ідеї втілюються в життя. Не тому, що легко. А тому, що я вважаю цю справу важливою.
Я не стверджую, що вже зробив усе. Навпаки, попереду ще багато планів, ідей та експериментів. І найголовніше: чи планував я створити саме таке видання? Багатогранне, яскраве, якісне, найкраще? Відповідь вас здивує. Ні. Я просто створював журнал, у якому сам хотів би опублікуватися як автор. А те, що вийшло так чудово, то… звісно, моя заслуга! Ну а чия ж іще?
«FoxyLit — україномовний літературний журнал» — це незалежність, відкритість до авторів, сміливість створювати нове й віра в українське слово.
І я продовжую рухатися вперед. Не один. З вами, мої автори та читачі. Кожен з вас робить лисичку кращою. Бо кожен номер це десятки імен та, як це дивно, сотні творів. Ваших творів! Тому рухаємося уперед разом!
З повагою, Олександр Маяков, головний редактор «FoxyLit — україномовний літературний журнал»
